Бандера як фокус любови і ненависти

Ірина Фаріон

Учора з родиною відвідали Старий Угринів – колиску життя Степана Бандери, обійстя його діда священника Володимира Глодзінського і мами Мирослави Глодзінської. Вся родина Бандер була нещадно знищена: батька, отця Андрія, убили енкаведисти 10 липня 1941 року в Києві, братів Василя і Олександра закатували в Освенцімі поляки на очах у диких німців-нацистів, брата Богдана у складі Похідної групи вбили німці на Півдні України, сестер – Володимиру, Марту, Оксану – московський дикун заслав до Сибіру… Благо, що не побачила цієї трагедії усіх своїх дітей мама Мирослава, що замолоду померла від туберкульозу…

До Сибіру депортовано кожного третього земляка зі Старого Угринова. Ця родинна хата, що на відео (див. нижче на моєму ТГ-каналі), була повністю зруйнована. Почалося відновлення з 1989 року. За десять років, 1998 року, розпочато спорудження меморіяльного комплексу Степана Бандери, освяченого і відкритого 30 грудня 2000 року. Встановлений пам’ятник Бандері 14 жовтня 1990 року двічі знищували (30 грудня 1990 року і 10 липня 1991 року). Бронзову скульптуру споруджено 17 серпня 1992 року.

Чому так завзято воювали і воюють навіть із мертвим Бандерою?

Тому що його шлях боротьби найпевніший в побудові своєї держави як національного Дому.

Тому що він і його побратими демонстрували ЧУДА людського духу в обороні свого, рідного.

Тому що їхня національна свідомість за своєю глибиною і жертовністю не має рівних у нашій історії.

Тому що їхня боротьба припала на час виняткової зневіри суспільства, а вони демонстрували еталон віри у свою національну ідею і власне призначення боротися за неї.

Тому що Бандера і його покоління явили світові нову українську потугу в самому центрі Европи як небувалу конкуренцію для вже утверджених держав.

Чому так ненавидять нині? Бо Бандера і його побратимство дуже болючий докір виродженим нащадкам.

Тому що слабкі духом ніколи не підтримають сильних, а хіба підло заздритимуть.

Тому що не здатні осягнути правди про національно-визвольний рух того часу.

Тому що не вміють мислити категоріями базових понять: свободи чи рабства. Для них основне як не рабство, то пристосуванство і тихе напів сите животіння.

Унікальність Бандери у триєдиному синтезі: він ідеолог, автор блискучих політологічних розмислів “Перспективи української революції”, борець, що перейшов через польські та німецькі тюрми, і, врешті, московське вбивство; він водночас тактик і стратег на весь час оновлюваної перспективи побудови Української Держави.

І останнє: щоразу більше розпалювана ненависть до Бандери у світовому контексті – від Европ і до Америк та власних виродків – лише підтверджує істинність його шляху. Бо його бажання і мета – своїми силами свій Дім для свого народу.

Bitnami